Про що свідчить небажання уряду випускати українських трудових мігрантів за кордон?

Замість того, щоб створювати гідні умови для трудових мігрантів в Україні, влада штучно обмежує їхнє повернення на роботу до країн Європейського Союзу. При цьому можновладці мотивують створені ними перешкоди для мігрантів фальшивою турботою про їхнє здоров"я та іншими надуманими причинами.

Кабміном блукає"привид комунізму"?

Пригадаймо "фабулу" недавніх перипетій з українськими "заробітчанами", котрі протягом двох останніх місяців вимушено повернулися на Батьківщину через пандемію коронавірусу. Сьогодні їх нараховується близько двох мільйонів осіб.

Кратко и по делу в Telegram

Серйозних перспектив щодо працевлаштування на пристойну зарплатню в Україні у цих людей фактично немає. Адже жорсткі карантинні обмеження з боку уряду зупинили роботу 80 % вітчизняного малого й середнього бізнесу. Таким чином, трудові мігранти, які повернулися додому, мають сьогодні всі шанси поповнити армію українських безробітних і лягти тягарем як отримувачі соціальних виплат на і без того хирляві "плечі" державного бюджету.

Водночас, сьогодні в країнах ЄС стрімко зростає попит на сезонних працівників, оскільки в травні розпочався збір урожаю ягідних та інших культур. Так, у Польщі визнали, що сезонні роботи дуже складно почати без трудових мігрантів з України, — самі поляки неохоче заповнюють відповідні вакансії. Так само на 15 тисяч українських працівників розраховували фермери з Фінляндії, які готові оплачувати перевезення наших громадян чартерними рейсами. Потребують десятків тисяч робочих рук з нашої країни — для збирання врожаїв спаржі, гороху, полуниці, черешні та решти ранніх культур — німецькі, британські, французькі, голландські та інші фермерські господарства.

З іншого боку, з"явилася і серйозна пропозиція з боку наших заробітчан, котрі вимушено перебувають в Україні. Значна частина з них готова повернутися до роботи в країни ЄС. Проте, навіть при забезпеченні зарубіжними роботодавцями чартерів для транспортування до держав-реципієнтів, виліт за кордон для більшості наших трудових мігрантів став вельми проблематичним. Низку рейсів було скасовано, оскільки авіакомпанії не отримали спеціальних дозволів від Державної авіаційної служби України. Причому, як це було у випадку із недопущенням до вильоту в Лондон повітряного судна МАУ із українськими заробітчанами на борту, чиновники так і не надали жодних притомних пояснень щодо причин заборони. І продовжували далі вставляти трудовим мігрантам "палки в колеса".

Так, до Фінляндії вдалося вилетіти лише 200-ам наших трудових мігрантів — хоча ця країна планувала прийняти близько 4 тисяч українських сезонних робітників. Дійшло до того, що фінська сторона тоді взагалі хотіла відмовитися від прийому наших заробітчан, збираючися замінити їх індусами, — із-за контраверсійної позиції української влади.

Та й чого лише варті геть комуністичні за духом заяви наших топ-посадовців, які раптом вирішили, що мають право вершити долю українців замість них самих! Так, наприкінці квітня, Прем"єр-міністр нашої держави Денис Шмигаль заявив, що "в Україні також повно роботи". І, мовляв, уряд докладе максимум зусиль, аби лишити вітчизняних мігрантів на Батьківщині. А пізніше міністр закордонних справ Дмитро Кулеба висловився в тому дусі, що виїзд українських громадян за кордон у період пандемії "є нелогічним".

Читайте также: Украина запрещает выезд своих граждан без разрешения МИДа — британское посольство

Ці фрази стала справжніми "хітами" в медіа, їх смакували на всі лади користувачі соціальних мереж, публікуючи численні фотожаби. Та вельми сумним у даній ситуації видається те, що порівняно молоді люди, якими є наші урядовці, висловлюються в кращих традиціях "театру" абсурду" та ще й досі мислять категоріями більшовицької "залізної завіси"! Адже, позбавити людину права виїхати за кордон, чи анулювати її закордонний паспорт -- це щось з тоталітарно-архаїчної епохи СРСР.

Пізніше ж, лише після низки скандалів на загальноєвропейському рівні та негативної реакції з боку медіа, експертної спільноти й громадськості, влада змушена була "ввімкнути задню" й піти на певні поступки, визнавши, що "рабства в Україні немає".

Так, наприкінці минулого тижня віцепрем"єр-міністр із європейської та євроатлантичної інтеграції Вадим Пристайко переконував у тому, що уряд не буде чинити перепон для виїзду своїх громадян, "хоча хотів би, щоб ці люди працювали в Україні, хоч і не змогли б отримувати платню європейського рівня".

Втім, де-факто це не змінило ситуацію на краще. Чого лише варта минулотижнева заява Посольства Великобританії в Україні про те, що нібито виїзд до Сполученого Королівства можливий лише для тих наших трудових мігрантів, котрі мають дозвіл на постійне проживання в цій країні, проте цей дозвіл ще необхідно "верифікувати" в українському МЗС. Щоправда, в останньому вмить почали виправдовуватися: мовляв, міністерство є лише "комунікатором у цьому процесі та не надає відповідних дозволів, чи заборон".

Назагал, ця історія, яка завдяки українським топ-чиновникам набула всіх ознак заплутаного й абсурдного трилера, засвідчила: за показною "доброю волею" на словах, на ділі можновладці продовжують застосовувати непрозору й немотивовану процедуру, яка і далі ускладнює отримання українськими заробітчанами високих урядових "дозволів" для виїзду за кордон з-під "залізної завіси".

Силою колодязь копати — води не пити

Отже, які висновки із конфлікту уряду з українськими мігрантами, котрі повернулися додому внаслідок пандемії, напрошуються самі собою?

По-перше, чинна українська влада, яка ще рік тому на президентських і парламентських виборах обіцяла нашим громадянам "кінець епохи бідності", сьогодні всіма силами протидіє прагненню українців отримувати гідні зарплати і жити в людських умовах в країнах Європейського Союзу. До речі, не можновладці повернули трудових мігрантів в Україну, їх повернула пандемія коронавірусу. Водночас, все, що уряд може запропонувати українцям на Батьківщині, — це зарплати у 6-8 тисяч гривень за некваліфіковану працю на роботах із будівництва доріг, озеленення міст, утилізації відходів тощо.

Читайте также: Польша возобновила выдачу рабочих виз украинцам

А надто — кредити під 3-9 % для заробітчан, аби ті відкрили власну справу в країні, де малий бізнес системно знищується самими ж держструктурами! Але ж від цих "ведмежих" обіцянок з боку можновладців нашим трудовим мігрантам — ні холодно, ні жарко! Чи влада вважає, що українці, котрі ще вчора отримували в ЄС, як мінімум, одну тисячу євро, готові працювати в Україні на державні "копійки"? І при цьому -- жити в державі, де і далі процвітає корупція, хабарництво й політичне кумівство, а високі правові й соціальні стандарти, якісна медицина й освіта, справедливість в судах, врешті-решт, цивілізовані умови для малого й середнього бізнесу — і досі відсутні?

По-друге, вітчизняний уряд наочно продемонстрував, що не може діяти інакше, аніж за подвійними стандартами. При цьому — інтереси пересічних громадян в ієрархії цінностей нинішніх топ-можновладців перебувають на останньому місці. Чого лише варта єзуїтська мотивація топ-урядовців, якою вони намагалися публічно пояснити закриття українських заробітчан на кшталт царських, чи комуністичних кріпаків, -- за "залізною завісою" рідних і непорушних кордонів? Мовляв, таким чином влада турбується за їхню безпеку і здоров"я!

Чи хтось з урядовців запитував наших трудових мігрантів, котрі вже ледь не пішки збираються дістатися до Польщі, або Фінляндії, чи бажають вони такого прискіпливого і фальшивого піклування з боку влади? І чи наші топ-чиновники хоч коли-небудь заглядають у Конституцію України, яка статтею 33 гарантує громадянам "свободу проживання, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом"? При цьому — жодних формальних заборон щодо виїзду українських заробітчан наразі не існує, як би це могло бути за умови введення воєнного, чи надзвичайного стану! Відтак, чи заслуговує нинішній уряд принаймні на найменший авторитет в очах українських громадян, якщо брутально нехтує Основним законом України, прикриваючись "крокодилячою" турботою про життя і здоров"я посполитих?!

По-третє, навіть після того, як урядовці змушені були нібито дозволити вітчизняних заробітчанам виїжджати в ЄС (лише після офіційного звернення держави роботодавця), на загальну ситуацію це не вплинуло: більшість трудових мігрантів залишаються "закритими" в Україні. Наші можновладці висувають низку умов для виїзду за межі держави — як-то, забезпечення українців роботою на строк, не менше 3 місяців, медичною страховкою, іншими соціальними гарантіями. При цьому жодної конкретики щодо організації виїздів з уст чиновників насправді не пролунало, відбулося хіба мляве послаблення позиції, та й то -- лише на словах. І досі невідомо, який алгоритм перетину кордону буде застосовано найближчим часом.

З іншого боку, просто-таки цікаво: чому влада раптом аж так заопікувалася українськими заробітчанами — при тому, що сама для них гідних умов в Україні так і не створила?! Невже в уряді так і не зрозуміли, що схожі адміністративні "тілорухання" породжують "глобальну" кризу довіри до влади — як з боку українських громадян, так і європейських партнерів? А надто — ще більше посилюють соціальну напругу в Україні й протестні настрої в суспільстві, викликані владним локдауном економіки й бізнесу!

Читайте также: Италия намерена легализовать 500 тысяч трудовых мигрантов-нелегалов

І, по-четверте, якщо образно, то влада "рубає гілку, на якій сидить": адже, українські трудові мігранти (а точніше, їхні валютні перекази в Україну своїм сім"ям) є одним із потужних драйверів вітчизняної економіки. Так, за даними Нацбанку, минулого року заробітчани перерахували на Батьківщину близько 13 мільярдів доларів США, а це — приблизно 10 % ВВП України. Водночас, за експертними даними, ця сума перевищує сукупні надходження від прямих іноземних інвесторів 2019-го року в 10 разів! Враховуючи ж те, що дефіцит держбюджету-2020 зріс більш, ніж утричі — у порівнянні з докарантинним періодом (до 300 млрд грн., або до 7 % ВВП), як саме викручуватиметься влада у разі суттєвого скорочення надходжень від заробітчан і стрімкого зменшення золото-валютних резервів? Почнемо гривню друкувати, аби заткнути фінансові "дірки" — з усіма фатальними наслідками для української економіки?

Створіть гідні умови, а тоді запрошуйте!

Наша Асоціація неодноразово зверталася до влади з пропозицією кардинально змінити акценти урядової "мігрантської" програми "Повертайся і залишайся", котра скоріше нагадує поверховий "конспект", аніж системний документ. Ми закликали уряд реалізувати всього дві позиції. По-перше, -- налагодити системну інформаційну, юридичну, інституційну підтримку для наших громадян, котрі працюють за кордоном, аби вони відчули, що українська влада не забуває про них. І, по-друге, -- запрошувати заробітчан повертатися в Україну лише після системного реформування української економіки, аби умови їхнього життя і праці стали не гіршими, аніж в країнах ЄС.

На превеликий жаль, уряд так і не дослухався до наших пропозицій, обмежившись формальними відписками на адресу нашої громадської організації. Натомість, нині топ-чиновники намагаються силою утримати українських мігрантів в Україні, свідомо ускладнюючи їм виїзд на роботу за кордон. Поза всякими сумнівами, такі абсурдні методи — це шлях в нікуди.

Що насправді мала би робити влада по відношенню до українських трудових мігрантів? На мій погляд, сьогодні для їх добровільного повернення в Україну, урядові, як мінімум, необхідно:

➡️ терміново припинити ганебну практику штучних обмежень щодо виїзду заробітчан за кордон, скасувавши будь-які умови для цього, якщо бізнес іноземних роботодавців офіційно зареєстрований в країнах ЄС. Водночас, виходячи зі статті 33 Конституції України, уряд не правомочний встановлювати строки працевлаштування наших громадян на території інших держав. Вони мають право працювати там протягом трьох місяців, одного місяця, навіть тижня — це залежить від особистої домовленості працедавця і робітника. І аж ніяк не є парафією української влади!;

➡️ розробити національну програму "Міграційна політика України" (яка має грунтуватися на економічному аналізі, а не на політичному популізмі) й пакет правових актів, спрямованих на повернення трудових мігрантів на Батьківщину. І лише після її реалізації протягом 3-річного терміну та після створення усіх необхідних умов для "заробітчан", слід їх запрошувати повертатися додому;

➡️ для відкриття колишніми заробітчанами власного бізнесу в Україні необхідні кардинальне реформування й спрощення податкової системи, реформування судової влади й викорінення корупції з боку правоохоронних та інших органів. Адже, самостійний бізнес пов"язаний із високими ризиками, які держава повинна звести до мінімуму.

➡️ впровадити державну страхову медицину й справедливу систему соціальних гарантій, демонополізувати житлово-комунальну сферу й забезпечити розумне співвідношення "ціна-якість" щодо ЖК-послуг тощо;

➡️ протягом 5 років підвищити обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну, як мінімум, в 10 разів. Для цього, замість сумнівної піар-новації "Інвестиційна няня", необхідно максимально спростити входження іноземних інвесторів на український ринок, здійснивши 90-відсоткову дерегуляцію вбивчих для бізнесу бюрократичних норм.

Це уможливить створення високооплачуваних робочих місць для мігрантів, які володіють серйозними навиками роботи в закордонних компаніях;

➡️ впровадити системні зміни в фінансовому секторі країни, аби створити реальні, а не декларативні умови для доступу українців (в тому числі трудових мігрантів) до іпотечного кредитування під притомні відсотки. Йдеться якщо не про європейські 1-2 % річних, то, принаймні про кредити на житло під 5 % річних.

Це — лише конспективний перелік комплексу заходів, які почнуть змінювати вектор трудових вподобань наших заробітчан з західноєвропейського на український. І навпаки -- державний примус і чиновницький волюнтаризм змусять українців тікати якомога далі з цієї країни.

Источник